Покрівля - покрівельні матеріали

Надійна гідроізоляція покрівель - вічна проблема будівельників й експлуатаційників. І справа навіть не в кліматичних безладдях - перепадах температур, великій кількості опадів, промерзанні будинків і т.д. Чому, скажемо, на Заході дах “одягають” у мембранне покриття товщиною в півтора міліметра й вона не дає про себе знати 50 років, а в нас і чотири шари руберойду не рятують будинок від протікання навіть на проектований термін? При всій сьогоднішній жвавості й розмаїтості пропозицій на покрівельному ринку перевагу замовники віддають як і раніше: традиційним недорогим матеріалам. Однак, як стверджують фахівці, менталітет споживачів поступово міняється, що зрозуміло: викидати гроші на вітер можуть дозволити собі тільки недбайливі господарники.

Матеріали

По оцінках експертів, за 2002 р. порядку 40% продаваної в регіоні покрівельної “одежинки” - це руберойди й пергаміни, бітумні матеріали, що не наплавляються, на картонній основі, які укладаються в 4-5 шарів за допомогою мастик, що приклеюють. При такій значній частці у квадратних метрах вони становлять лише 14% ринку в грошовому вираженні. Руберойди як і раніше популярні в наших споживачів покрівельної продукції через свою відносну дешевину, але фахівці наполегливо застерігають замовників від такої “економії”: руберойдна покрівля чесно відслужить проектований строк тільки у випадку грамотного устрою й правильної експлуатації. “У Москві застосування рубероидных матеріалів заборонено урядом і на нових, і на будинках що реконструюються ще в 1994 р., - говорить комерційний директор компанії “Уралспецстрой” Ігор Черданцев. - Муніципалітет уважає недоцільним таку витрату коштів. До того ж руберойд сучасний і руберойд 30-літньої давнини відрізняються принципово. Сьогодні, мабуть, жоден завод не випускає цей матеріал у строгій відповідності із Дст: занижується товщина картону, вага квадратного метра бітуму; змінюються параметри застосовуваних присипок. Тому застосування руберойду економічно невигідно й споживачеві, і виконавцеві робіт. Я не знаю сьогодні в регіоні організацію, здатну виконати таку покрівлю згідно до стандартів, і не знаю замовника, що зміг би заплатити за “грамотну” руберойдну покрівлю стільки, скільки вона дійсно коштує. Звичайно, вибір залишається за споживачем, і поки руберойд користується попитом, ми будемо його продавати...” З дешевих матеріалів на місцевому ринку сьогодні широко представлені руберойди насамперед Учалинського КРЗ (м. Учали Башкортостан) - приблизно 40% пропозиції; приблизно по 20% утримують заводи “Омсккровля”, “Алтайкровля” й “М'яка покрівля” (м. Самара). Відзначаються також явища, з погляду логістики експертам не зрозумілі, приміром, поява на ринку дешевих руберойдів з “Кубанькровлі”, “Полімер-покрівлі”. Інша досить розвинена “демократична” група - наплавляємі бітумні матеріали на картонній основі, що укладають у покрівлю в 3-4 шаруючи без застосування мастик (мастика нанесена на нижній шар матеріалу в заводських умовах). Це рубемасти, руберойди, що наплавляються, в 2002 р. на них довелося приблизно 7% ринку по квадратурі й 5% у грошовому вираженні. По оцінці фахівців, ці матеріали поступово поступаються позиціями лідерів, якимись були 5-6 років тому. Самою великою групою по обсягах продажів торік були бітумні матеріали, що наплавляютья, на негниючих основах й окисленому бітумі типу Бікроста, Склоізола, Гідросклоізола, ЛІнокрома. Вони цілком демократичні за ціною - від 5 до 10 грн. за кв. і цілком можуть надійно прослужити від 5 до 15 років, на відміну від руберойду, що навіть при дотриманні технологічних норм укладання доведеться міняти вже через 3-4 роки. Нинішній сезон знову показав, що матеріали цього класу користуються найбільшим попитом в Уральськом регіоні. Відповідно, вибрати є із чого. Приблизно 36% цих матеріалів виробляється на склополотняній основі, 42% - на склотканині, частина матеріалів на окисленому бітумі випускається на картонній і поліестеровій основі (17 й 5% відповідно). Ціни на цю групу найбільше залежать від сезонних коливань, розкид становить приблизно 10-15%. Пік продажів як руберойдів, таки матеріалів на окисленому бітумі доводиться на літні місяці відповідно, зростає й ціна. Взагалі сезонність на ринку покрівельних матеріалів виражена, напевно, як ні на якому іншому: максимальні продажі доводяться на період із травня по жовтень, мінімальні - на зимові місяці. Найбільш піддані сезонним коливанням дешеві матеріали, найменш - дорогі, роботи з якими можна проводити напротязі всього року. Наступна група – бітумно-полімерні матеріали середнього класу, у яких бітум модифікований додаванням СБС (стиролу-бутадієну-стиролу) або АПП (аттактичного поліпропілену). Тут визначальний момент - сумлінність виробника й технологічність устаткування. Проблема в тім, що при внесенні недостатньої кількості полімерів (як правило, з метою “економії”) не відбувається так називаної гомогенізації (для СБС матеріалів) або інверсії фаз (для АПП матеріалів), коли бітум рівномірно змішується з полімером, забезпечуючи підвищену міцність матеріалу й перехід у нову структурно-стійку якість. Такі матеріали на Україні продаються дуже непогано. В 2002 р. на них довелася досить серйозна частка ринку: 12% у квадратних метрах і близько 21 % у грошах. Особливість Українського регіону полягає в тому, що на дорогі, якісні бутумно-полімерні матеріали вартістю від 20 грн. за кв. м у більшості замовників коштів не вистачає. І вони віддають перевагу бітумно-полімерним матеріалам середнього класу за ціною 9-15 грн. за кв. м, що має непоганий термін служби (10-20 років) і досить зручний у роботі. Це Уніфлекс і Біполь (завод “Технофлекс” у Рязані й ВАТ “Покрівля” в Учали), Рубітекс “Кізелкровлі” або рязанського заводу “Оргкровля”, Ктфлекс (“Компанія АК” і завод “Оргкровля”), Атаклон - “Омсккровля”, Армокрови виробництва заводу “М'яка покрівля” (Самара) і деякі інші. Іноді “проскакують” Петрофлекси (“Компанія АК”). Всі ці матеріали й нині широко представлені на наших просторах, вибір великий, попит високий, конкуренція гостра”. Більше високорозвинений розряд – бітумно-полімерні матеріали топ-класу, де в бітум уведена більша кількість полімеру, ніж у попередньому розряді, відповідно, краще характеристики й вище довговічність, ці матеріали здатні справно прослужити й 25, і 30 років, звичайно, залежно від кваліфікації й старання покрівельників, які їх укладають. При виробництві матеріалів подібного класу ще більше підвищуються вимоги як до технологічного встаткування виробника, так і до методів контролю якості виробництва. Треба помітити, що бітум - це багатокомпонентна суміш, що відрізняється по составі, навіть якщо нафта добувалася з різних шарів однієї шпари, - не говорячи вже про різні родовища. Не всякий бітум придатний для модифікації полімерами - сумлінні виробники це прекрасно знають. Тому мало просто ввести певну кількість полімеру в бітум, треба ще проконтролювати, наскільки гомогенної (однорідної) вийшла суміш. Тому добре, якщо в лабораторії виробника є спеціальний флуоресцентний мікроскоп. Простим введенням великої кількості полімеру в бітум можна одержати необхідні характеристики матеріалу по гнучкості й теплостійкості, але при недостатній гомогенізації суміші говорити про заявляє долговечности, що, матеріалу не доводиться. Втім, сьогодні конкуренція змушує виробників дуже пильно стежити за якістю: навряд чи клієнт захоче двічі наступати на ті самі граблі. У квадратних метрах бітумно-полімерні матеріали топ-класу займають невелику частку ринку: 7-8%, у грошах - 25%. Це дорогі матеріали (від 12 до 25 грн. за кв. м), які використовуються в основному “просунутими” замовниками або просуваються різними шляхами професійними покрівельниками. Будівельні організації воліють працювати саме з дорогими матеріалами, тому що вони, по-перше, набагато зручніше в процесі використання, по-друге, на матеріали цього класу кваліфікований покрівельник може дати досить тривалу гарантію. Сьогодні цю групу матеріалів представляє Техноэласт - Сбс-модифікований матеріал виробництва компанії “Техно-ніколь” (завод “Технофлекс” у Рязані), що займає приблизно 50% ринку дорогих матеріалів. Інші 50% рівномірно розподіляються між Ізопластом (АПП) і Ізоэластом (СБС) виробництва заводу “Ізофлекс”, м. Кіріші. З'явилися нові Апп-модифіковані матеріали топ-класу Новошар (завод “Ізофлекс”, КірІшІ) і Вестопласт виробництва “Компанії “Техноніколь”. Присутні також рулонні матеріали типу фінського Катепала, але, за даними за 2002 р., великого поширення в регіоні вони поки не одержали. Усього 1 -2% ринку у фізичному й 3-5% у фінансовому вираженні займали, за підсумками минулого року, полімерні матеріали мембранного типу. Для порівняння, скажемо, у США на такі покрівлі доводиться до 40%. Мембранна покрівля гнучка, еластична, має великий термін служби, характеризується швидкістю укладання, зажадає дорогого встаткування для монтажу й дуже жорстких умов експлуатації самої покрівлі: її легко зашкодити випадковим камінчиком, що потрапив під каблук. Через високі вимоги до експлуатації, високої ціни (порядку 350 руб. за кв. м), та й недоліку реклами мембранні матеріали в Росії широкого поширення поки не одержали й використаються хіба що на будинках, де є заможний (як правило - іноземний) власник, здатний до того ж забезпечити відсутність випадкових людей на покрівлі.

Ціни на покрівельні матеріали

Ціни на місцеві покрівельні матеріали на заводах-виготовлювачах досить стабільно ростуть на 3-5% щорічно. При цьому ціна роздробу залежно від кон'юнктури ринку міняється в діапазоні до 20%, таким чином у середньому щорічний ріст становить 5-10%. В основному, вартість покрівельних матеріалів залежить від двох факторів. По-перше, це вартість бітуму, причому якщо в попередні роки вона стабільно підвищувалася, то цього року вперше відбулося зниження. Однак очікувати, що ціни на матеріали знизяться або хоча б залишаться на колишньому рівні, не доводиться. По-друге, неоднозначно позначилося стрімке зростання євро. У більшій частині основи покрівельних матеріалів – поліестер і склополотно - здобуваються в Європі, відповідно, росте собівартість готової продукції. Але при цьому виробники намагаються свої топові, стратегічні марки не піднімати в ціні. Український ринок дуже тісний, і заводи намагаються відслідковувати цінову політику конкурентів. Але, якщо ціну хтось підняв або опустив - всі інші не сповільнять зробити те ж саме. Справедливості заради треба відзначити, що ціни на ринку сьогодні визначає самий великий на території СНД виробник покрівельних матеріалів “Компанія “Технонікіль”.

Як вибрати?

Щоб покрівля прослужила довго, фахівці рекомендують уважніше придивитися до виробника. Особливо при придбанні - і бітумно-полімерних матеріалів середнього й топ-класу, у яких від якості сполучення бітуму з полімером залежить міцність і довговічність майбутньої покрівлі. При використанні сучасного високотехнологічного західного встаткування, де процес контролює автоматика, людський фактор зводиться до мінімуму, а це означає, що матеріал буде максимально наближений до проектованого стандарту. Крім того, варто звернути увагу на оснащеність лабораторії заводського ОТК. І, нарешті, для повної впевненості непогано перевірити якість у незалежній експертній лабораторії.